Сучасний конспект заняття: формальні, змістові та структурні ознаки

Оформлення конспектів занять є важливим чинником при визначенні професійної культури сучасного педагога, у тому числі молодого вихователя ДНЗ.
Кожного дня  вихователі записують у робочий  щоденник конспект заняття.  Це – орієнтир у побудові навчального процесу. В конспекті педагог намічає  основні моменти заняття, що допомагає тримати загальну логічну лінію. Водночас вихователь, проводячи заняття,  не має можливості весь час працювати  з текстом конспекту - тільки  може зазирнути в нього, щоб не порушити темп, ритм заняття. Отже, робочий конспект має бути коротким, чітким, без  зайвої деталізації, адже це робочий документ, план. Водночас план-конспект має бути  і достатньо конкретним,  методично грамотним.
Тож, у структурі конспекту   обов’язковими є такі компоненти:
- тема заняття;
- його категоріальні ознаки ( комплексне,  предметне, інтегроване, тематичне; за дидактичними цілями: з формування нових знань, із закріплення раніше засвоєних знань, підсумкове або контрольне та інші.);
- програмовий зміст (мета) заняття;
- матеріал до заняття (роздатковий, демонстраційний);
- попередня підготовка вихователя та дітей до заняття;
- хід заняття.
 Щодо запису ходу заняття, то треба зауважити, що  спільною для  всіх випадків є вимога єдиного стилю викладу (вихователь пропонує… діти виконують…  або запропонувати дітям…. пояснити дітям…. ), а також дотримання загальноприйнятої у дошкільній дидактиці структури занять (вступна частина, основна частина, заключна частина).
 Деякі педагоги відчувають труднощі у  написанні програмного змісту чи мети заняття. У цьому випадку можна скористатися  мовними штампами, які наведені нище.
Дидактичні завдання:
- навчити, дати уявлення, ознайомити;
- поглибити, розширити знання;
- узагальнити і систематизувати знання;
- перевірити  знання, вміння, навички;
- закріпити знання, вміння, навички і т.д.
 Розвиваючі завдання:
 - сприяти  розвитку мислення (пам’яті,  уяви, творчості тощо);
- вчити  уважно слухати…;
-  активізувати…;
- розвивати комунікативні здібності, логічне мислення і т.д.
Виховні завдання:
 - виховувати… інтерес, любов, повагу;
- виховувати  самостійність, допитливість, доброзичливість;
- привчати до організованості; і т.д.

Заняття мають певну структуру, яка багато в чому диктується змістом навчання і специфікою діяльності дітей. Незалежно від цих факторів у будь-якому занятті виділяють три основні частини, нерозривно пов'язані загальним змістом і методикою, а саме: початок, хід заняття (процес) і закінчення.
Початок заняття передбачає безпосередню організацію дітей: необхідно переключити їхню увагу на майбутню діяльність, викликати інтерес до неї, створитивідповідний емоційний настрій, розкрити навчальну задачу. На основі пояснення і показу способів дій у дитини формується елементарний план: як йому треба буде діяти самому, в якій послідовності виконувати завдання, до яких результатів прагнути.
Хід (процес) заняття - це самостійна розумова або практична діяльність дітей, що полягає у засвоєнні знань і вмінь, які певний навчальної завданням. На даному етапі заняття прийоми і навчання індивідуалізуються відповідно до рівня розвитку, темпом сприйняття, особливостями мислення кожної дитини. Звернення до всіх дітей необхідні тільки в тому випадку, якщо у багатьох спостерігаються помилки у виконанні навчальної задачі як наслідок нечіткого пояснення педагога. Мінімальна допомога надається тим, хто швидко і легко запам'ятовує, уважні, вміють аналізувати, зіставляти свої дії, результати із зазначенням педагога. У випадку утруднення такій дитині буває достатньо ради, нагадування, що направляє питання. Педагог дає можливість кожному вихованцю подумати, спробувати самостійно знайти вихід із скрутного становища.
Педагог повинен прагнути до того, щоб у кожної дитини вийшов результат, що свідчить про його просування, що показує, чому він навчився.
Закінчення заняття присвячене підведенню підсумків та оцінки результатів навчальної діяльності дітей. Якість отриманого результату залежить від віку та індивідуальних особливостей дітей, від складності навчального завдання.
У залежності від розділу навчання, від цілей заняття методика проведення кожної частини заняття може бути різною. Приватні методики дають більш конкретні рекомендації з проведення кожної частини заняття. Після проведення заняття педагог аналізує його результативність, освоєння дітьми програмних завдань, проводить рефлексію діяльності і окреслено перспективу діяльності.
6. Підготовка вихователя до заняття
Організовуючи заняття з дошкільнятами, необхідно, перш за все визначити його головну мету. А полягає вона в тому, чи буде це заняття носити розвиваючий характер або переслідувати суто навчальну мету. На навчальному занятті діти накопичують необхідний особистісний досвід: знання, вміння, навички і звички пізнавальної діяльності, а на розвиваючому вони, використовуючи набутий досвід, самостійно добувають знання. Тому в освітньому процесі дошкільного закладу повинні використовуватися і розвиваючі, і навчальні заняття. При цьому необхідно пам'ятати, що, для того щоб дитина могла бути успішним у власної дослідницької діяльності, йому необхідні певні знання та навички.
Навички самостійної дослідницької діяльності діти починають набувати на навчальних заняттях. З цією метою в них вводяться елементи проблемного викладу навчального матеріалу, евристичної бесіди, організується колективний чи індивідуальний самостійний пошук, експериментальна діяльність. Часто в практиці такі заняття в дошкільному закладі називають розвиваючими. На жаль, це невірно. Такі заняття лише підхід до справжніх розвивають занять, суть яких у розвитку категоріальної структури свідомості та здатності до самостійної пошукової діяльності з власної ініціативи дитини, умінні доопределяют і перевизначати завдання, що йдуть від дорослого. Навчальні та розвиваючі заняття будуються за абсолютно різними схемами, і вихователі повинні це добре знати. Нижче ми наводимо моделі побудови навчального (часто його називають традиційним) і розвиваючого занять.